Від Нового року, за традицією, люди чекають не просто змін, а змін на краще. Ось і в сфері сертифікації в новорічну ніч відбудуться зміни. З 1 січня припиняє своє існування Державна система сертифікації (раніше вона називалася УкрСЕПРО) відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України №46-93.
Що ж тепер робити виробникам та імпортерам продукції? Як тепер можна буде оформити сертифікат відповідності? Адже магазини, супермаркети і тендерні комітети будуть як і раніше вимагати наявність сертифікату.
Отже, що ж це за система УкрСЕПРО, як з'явилася і чому її відміняють?
У 1993 році побачив світ Декрет Кабміну «Про стандартизацію и сертифікацію» №46-93, який і поклав початок Системі сертифікації. Ця система грунтувалася на старих радянських ГОСТах і доповнювалася переглянутими або розробленими новими українськими ДСТУ. А вже 1 лютого 2005 року наказом Держспоживстандарту України №28 було визначено перелік продукції і послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні.
Спочатку цей перелік містив величезну кількість продовольчої та непродовольчої продукції і послуг. У нього входили електротехнічна продукція побутового та промислового призначення, верстати і механізми, обладнання, що працює під тиском, що працює на газовому паливі, косметичні та миючі засоби, зброю, автомобілі і запчастини до них, будівельні матеріали, дитячий одяг і взуття, нижню білизну, засоби індивідуального захисту, тютюнові та алкогольні вироби, чай, кава, мінеральна вода, риба, дитяче харчування і багато іншого.
З одного боку, така система сертифікації захищала ринок від неякісної продукції, з іншого боку - гальмувала розвиток промисловості і технологій. Це виражалося в тому, що Система УкрСЕПРО грунтувалася на застарілих ГОСТах 70-80 років і вітчизняних ДСТУ, розроблених в 90-і. Очевидно, що в ті роки не були передбачені як нові матеріали і технології, які зараз використовуються в промисловості, так і цілі галузі.
У Північній Америці, Австралії, Європі давно зрозуміли, що державний контроль сфери сертифікації не може наздогнати швидкістю розвитку технологій, і такий підхід буде гальмувати їх розвиток. Тому, обов'язкову державну сертифікацію в цих країнах скасували ще в 80-е. Починаючи з середини 2000-х, профільними технічними комітетами велася робота по переходу вітчизняної системи сертифікації на більш сучасну і гнучку систему оцінки відповідності - модульну систему оцінки відповідності Технічним регламентам.
З кожним введенням в дію Технічним регламентом, скорочувався перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, а з початком 2018 року цей перелік буде скасований зовсім.
Як же тепер отримати сертифікат, якщо немає державної системи сертифікації?
Скасування державної системи сертифікації не позбавляє можливості підтвердити якість продукції сертифікатом, а навпаки, полегшує виробникам можливість його отримання. В системі УкрСЕПРО виробники ставилися в рамки вимог ГОСТів, багато з яких втратили свою актуальність, і не було можливості від них відступити. Якщо продукція не вписувалася в ці рамки, то вона просто не могла потрапити на ринок. Всі сертифікати вносилися до єдиного державного реєстру сертифікованої продукції.
Основна відмінність між добровільною і обов'язковою сертифікацією УкрСЕПРО полягає в тому, що виробник або продавець самостійно вибирає ті характеристики своєї продукції, які він хоче підтвердити перед споживачем, або ринком в цілому.
Вже багато років в західних країнах існує практика добровільної сертифікації. Аналогічний підхід до сертифікації почали впроваджувати і в Україні вже в 2001 році. За аналогією з європейськими країнами, в Україні створено Національне агентство з акредитації (НААУ), яке наділяє повноваженнями проводити роботи з сертифікації продукції ті органи сертифікації (вони можуть бути як державними, так і приватними), які підтвердили свою технічну компетентність і мають в своєму штаті компетентний персонал. Технічна компетентність органу з сертифікації (ОС) підтверджується Атестатом акредитації, в якому вказується продукція, на яку він може оформити сертифікат відповідно до міжнародних практик проведення робіт по сертифікації. Варто відзначити, що НААУ є членом Міжнародного форуму з акредитації (IAF) та Європейської асоціації з акредитації (ЕА), що гарантує визнання сертифіката, виданого в Україні у всій Європі і ще більш ніж в 40 країнах світу. Тепер процедури оформлення сертифіката в Україні ідентичні європейським, а це важливий крок для вітчизняних виробників до відкриття європейських і світових ринків.
З 1 січня 2018 року відкривається нова сторінка в сфері сертифікації, коли не держава, а ринок буде регулювати якість продукції, а на заміну сертифікації УкрСЕПРО зразка 1993 року актуальності набуває сертифікат відповідності, виданий акредитованим органом.